біт

I -а, ч.

1) Мінімальна одиниця виміру кількості інформації та об'єму пам'яті комп'ютера (дорівнює одній комірці або одному двійковому знаку типу "так-ні"). Стартовий біт. Біт модифікації.

2) Одиниця ємності пам'яті, яка відповідає одному двійковому розряду.

••

Біт вірогі́дності — розряд, що додається до слова у пам'яті ЕОМ для зазначення вірогідності.

Біт-запо́внювач — біт, який використовується для заповнення байта і не несе інформації.

Біт за́хисту — двійковий розряд у ключі пам'яті, що встановлює захист відповідного блока пам'яті від запису.

Біт кадрува́ння (синхроніза́ції) — біт, що забезпечує у комбінації з іншими аналогічними бітами можливімть розділення символів у потоці бітів.

Біт ма́ски — біт регістра, що його встановлюють у нульове чи одиничне значення для дозволу або заборони певних операцій.

Інформаці́йний біт — біт даних, що несе інформацію (на відміну від біта-заповнювача).

Службо́вий біт — біт, призначений для допоміжних службових цілей.

II -а, ч.

1) Чіткий ритм в музиці. || Ритм (про роботу серця).

2) Те саме, що біт-музика.